#кінонадивані
Мій тато точно не святий. Він зарив свій талант в землю(або викинув в море), не читає книжок і часто квапиться з висновками, але він щирий, знає, що таке дружба і на глибокому рівні розуміє, що є справжньою суттю речей. Ніколи не забуду, з чого почалося моє справжнє знайомство з батьком. З вінілу.
Ідея створення однойменного шоу належить Міку Джаггеру, який прийшов з такою пропозицією до Мартіна Скорсезе ще в 90-ті. І от тільки зараз в них дійшли руки до реалізації. На розсуд нам запропоновано деталізовану атмосферу 70-х, де головною виступає історія про кризу зросту певного музичного лейблу в Америці. Про всяк випадок(щоб по судах не затаскали), лейбл було вигадано. Водночас, це розв'язувало руки сценаристам, аби розказати все те, що пам'ятає Джаггер про світ часів своєї молодості. В першу чергу, це - Sex, Drugs, Rock'n'Roll. А другої черги тут і не треба. 😊
Рок'н'рольною ж цю історію робить і той факт, що одну з головних ролей виконав тут не професійний актор, а син Міка Джаггера - Джеймс. Ідеальним "Вініл" я не назву, бо є гріхи(можна пробачити сценаристам певні провиси, але кастингам менеджерам - те, що Роберт Плант в кадрі виглядає, шо той сраний Валєрій Леонт'єв - ніколи.) Проте, попри вищеназвані мінуси, те, що я побачив - це один з кращих серіалів про музику на телебаченні. Дякую HBO за те, що нарешті хтось випустив серіал, який мені не соромно подивитись разом з батьком.
