#мавпунудорозі #афіни
В 5 метрах від арабів, на стіні, біля фанатської наліпки Панатінаікосу, знайшов намальовану свастику(до речі, єдину за всю подорож)
Вирішив бути вищим від усього цього, і подерся підйомом в гори. Як, напевно, в будь-якому туристичному місті, в Афінах багато кицьок. Вони, в цілому, підгодовані, але не закормлені. В цілому, передають рівень життя в країні.
Нагорі - краса! Лєпота... Всі Афіни як на долоні, по центру - пагорб Лікабіт, там - церква, але не було часу дістатися. Стояв, і дивився. Я б так зараз на долар по 8 дивився. Незкінченно просто...
А греки - народ простий, туристів не стидаються, теж залазять сюди, збираються і дивляться на красиве. Єдине - вони тропи знають секретні! Сходи там просто унікальні! Там треба хіба що бочком дертися нагору(на фото).
І туристів тут, на горі, небагато. Місцеві підлітки собі шось сміються, гуляють. Такий, трохи старший чоловік в затасканій футболці і гумових шльопках(у нас в таких на город, сапати ходять) запросив сюди свою обраницю і фігачать вони, значить, вдвох вінішко з горла. Європа, йопт! :) Вітерця нема, і прохолода трохи, і надвечір'я огортає Афіни.
Там познайомився з Катєю. Катя сама з Болгарії, працює в IT, і вже близько 15 років живе в Німеччині. Їй було дуже складно сказати, ким відчуває себе: болгаркою, чи німкенею. Загалом, продовжила думку Роксани з Румунії, що Eastern Europe - sucks. Ми спустилися з гори в сад і заблукали - ліхтарів там малувато, а вказівників було навіть менше, ніж інтриги у басні про ворону, лисицю і сир. Вийти нам допоміг архітектор Дімітріс, з яким ми познайомилися в темряві. Душевно так з ним поговорили, виявляється, він прекрасна людина - вже двічі був в Києві і просто в захваті від нашої архітектури(сподіваюся, мовив не про хрущовки). Склав мені must see маршрут на завтра і дав візитівку, сказав, що за будь-яких обставин дзвонити до нього, і він допоможе з вирішенням усіх питань. Візитівку зберігаю і досі. Ну, а раптом, знаєте))
